Будь ласка не чини їй болю                                  Що той її кришталь
Знов                                                                             Розпадеться по тілу                                                         
Бо свого часу було тяжко                                      На тисячі  кусків-поріже серце
Коли ти просто так пішов                                       Будь ласка не чини їй болю знов
Залишив недопиту чашку                                       Будь обережним,лиш благаю.
Залишив сльози                                                             
Залишив  докори сумління
Залишив гіркість перших почуттів
Не забувай,будь ласка прошу
Що серце дівчини – кришталь тонка
Воно впускає,і не виганяє
Будь ласка не залиш там слід
Якщо не впевнений – мовчи
Надія ж проростає швидко
А потім її не поріж
Словами враз і так вже гірко,

В той час коли дерева вже оголені,а на асфальті немає листя,коли навіть найзатятіші модниці одягають шарф та шапку,коли містер Дощ щоранку приходить до тебе на побачення,в той час зазвичай мають траплятися осінні чудеса.
8 ранку , перші туристи прибувають в місто.Інколи здається,що для своїх воно чуже.З площі лунає чужа мова,продавці виставляють таблички з підвищеними цінами,кругом такі безглузді для жителів сувеніри.
Відкриваються кафе,тільки ті рідні,де ти зможеш запитати в бармена як у нього справи і чи встиг він вчора після роботи на тролейбус додому.
Кава,вагомий атрибут цієї пори року.Меланхолія відходить,а запах кави створює позитивний осінній настрій.За мокрим вікном всі кудись поспішають.
Даю об заклад,зупинивши любого і запитавши "Навіщо?",він не знайде відповіді.А той ще переплутає з якоюсь сектанткою,це якщо більш-менш культурний.
Їй завжди було дивно як жителі міста не звертали увагу на красу міста через свою постійну буденну зайнятість.Бувало вона хотіла щоб всі ці нудні меланхоліки зникли з міста раз і назавжди.Залишилась би вона,той молодий бармен улюбленого кафе,бородатий фотограф з парку,ті колоритні дідусі,що грають шахи біля галереї.
А потім буде зима і можна буде залишитись втрьох.Він,вона і Львів.

Це один з тих випадків,коли все було занадто ідеально...Він.Молодий,амбітний хлопець,типовий талановитий,якщо це один з видів людей.Він любив свою коричневу дощову куртку.клавіші фортепіанно,і її.Всі звикли бачити пари які гуляють в сонячну погоду і усміхаються один одному - щасливі,як їх звикли ми звати.Вони...а вони не такі!Дощ - чудово!Він піде одягне свої старі коричневі черевики і як би там не було змусить її приєднатись.Вони не будуть сміятись один до одного,цілуватись на лавці у парку,а тим паче не будуть сидіти в кафе тримаючись за руки.І ні , ні, ні вони справді закохані!Хоча виглядають інакше.Вона дуже любить заварювати йому каву з карамельною масою,він не любить карамель,але ніколи не буде критикувати цю каву,вона навіть холодна і те найкраща.Вона так не любить Бетховена,але ладна сидіти годинами біля його роялю і слухати бодай його фальш,але це ж його...В них не було,і не буде розмови про їхні стосунки,вони прсото є один в одного,вони навіть мовчки це зрозуміють.Вони разом слухають Земфіру на її кухні коли на дворі гроза,потім він піде додому взявши її парасольку,в нього вдома вже таких 5,і вона купить нову,лиш би він знову прийшов.Але нічого не буде...Це один з тих випадків коли через 5 років їй з чоловіком прийде запрошення на його весілля,але це вже зовсім інша історія.

Будь ласка зупини своє свавілля
Ти ж справді кращий ніж оце,
Оце твоє спонтанне божевілля
До щастя ну ніяк не доведе.
Не обіцяй того чого не робиш
Не намагайся думати в образу
В образу чиюсь,не у честь.
Благаю серце слухай-логіку облиш
Коли про душу йдеться-вона тут ні до чого,
А просто вір,що буде точно день
Коли облишуть твою голову проблеми,
А поки виключай частіше розум
Включай бажання істинні
Лише тоді ,відчуєш спокій у душі.
І пам'ятай, що в тебе буду я
Така своя і в той же час чужа
Така сумна,а водночас весела
Спасибі!Чуєш-дякую тобі!

У зв'язку з останніми подіями революції у Києві,святкування Дня Соборності у місті Зборів пройшло теж у революційних відтінках.

Сьогодні 22 січня у Зборові відбувалось народне віче та хода.Яка розпочалась о 15.00 від  місцевого коледжу.Багато свідомих жителів міста не пройшли повз і приєднались до студентів.Саме тому мітинг був масштабніший ніж минулі.
Народне віче  відбувалось  традиційно біля пам'ятника Тарасу Шевченко.Ведучий мітингу Василь Мудло (заступник керівника Зборівського районного штабу народного спротиву) розпочав мітинг з гімну України.Згодом була молитва Зборівських отців.О.Тадей і о.Михайло помолились за Україну і за всіх сміливих юнаків які зараз  захищають честь і гідність,не лише держави,але й українського народу.Також  хвилиною мовчання було вшановано пам'ять за юнаками яких було  злочинно вбито Беркутом під час сьогоднішнього розгону.Свою  небайдужу громадську позицію виголосили також : представник студентства Андрій Добромиль,співачка Уляна Білик,Руслан Максимів,керівник штабу народного спротиву  Михайло Пінь,Віктор Тарковський,пан Кіндзерський.

Всі без виключення промови були сповнені духом патріотизму і відчаю,адже останні події у столиці вкотре доводять усім - не варто чекати  дива,нашу націю принижують,і вихід один - боротьба і спротив режиму Януковича.

Михайло Пінь закликав усіх молодиків і чоловіків Зборівщини і Зборова зокрема,приєднуватись до штабу,їхати в Київ.

Після мітингу активісти запланували  Автомайдан і пікетування будинків де проживають Зборівські антимайданівці і представники злочинного режиму Януковича.В фіналі люди знову заспівали гімн,завзято і з всією віддачею,не боячись ні нових законів,ні камер,які присутні на кожному мітингу.

Автор: Леся Голояд